На сайте infoworks.com.ua можно заказать новые, купить готовые, скачать бесплатные курсовые, рефераты, контрольные работы, дипломы, расчетные задачи, лабораторные по различным предметам.
Для того чтобы получить реферат или другую учебную работу, выберите раздел рефератов либо воспользуйтесь системой поиска рефератов.

Заказать контрольную, реферат, курсовую или дипломную работу...

Тема: «Іноземне інвестування (теоретична частина диплому)» (ID:151)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       16 стр.
Размер в архиве:   60 кб.

Зміст



1.1 Сутність залучення та функціонування іноземного капіталу в країнах з перехідною економікою

Іноземний капітал потрібний як джерело доходів бюджету (приватизація принесла латиноамериканським країнам
десятки мільярдів доларів); джерело капіталу; господарюючий суб'єкт із передачею управлінського досвіду,
технологією і т.д. Але слід враховувати й умови господарювання. У перехідній економіці невизначеність різко
підвищує потребу у класичному капіталістові, в якого акціонерний і оперативний контроль полягає у зніманні
невизначеності та «перехідності» контролю над підприємствами. Інвестиції на рівні підприємств йдуть і в
спільні підприємства, і в національні проекти, однак переважно туди, де є реальний господар. Тому стрибок
прямих інвестицій (у даних політичних і макроекономічних умовах які присутні в Україні) можливий тільки з
наближенням до стійкого контролю у післяприватизаційній економіці.

Інша річ портфельні інвестиції. На першому етапі вони в основному представляють спекулятивний капітал, який
сподівається взяти на свою користь різницю між початковою «ваучерною» ціною акції та прогнозованою ринковою.
Інші інвестори приходять на наступному етапі в міру завершення підготовки депозитаріїв, появи чіткості в
угодах і здійснення правового та інституційного аналізу у корпоративній економіці.

Портфельні інвестиції необхідні швидше Центральному банку та Міністерству фінансів, але вони далеко не
виробничі інвестиції.

Іноземні вкладення в акції прискорюють нагромадження капіталу в новому фінансовому секторі брокерами, фондами
та банками. Це також нормальний процес в економіці, оскільки мати сучасну, складну, експортну економіку без
великих внутрішніх установ, включаючи банки, інвестиційні компанії, страхові та пенсійні інституції, просто
нереально. Ці вкладення стають частиною великого внутрішнього змагання за контроль над приватизаційною
власністю, після завершення якого можливе пожвавлення та реальне нагромадження.

І все ж проблема прямих іноземних інвестицій є превалюючою, позаяк саме вони суттєво впливають на
трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин, становлять реальний шлях
використання та впровадження сучасної техніки та методів управління.

Інвестиції та інвестиційні інституції. Що ж таке інвестиційна компанія? Відповідь на це питання можна
отримати, очевидно, почавши з найбільш загальних понять «інвестиції» та «інвестиційна інституція» У
вітчизняній літературі термін investment (інвестиції) звичайно перекладається як капітальні вкладення. Однак
насправді капіталовкладення - це інвестиції у широкому розумінні цього слова. У вужчому - це довгострокове
вкладення капіталу. Відповідно, інвестиційні інституції у широкому розумінні - це всі організації, які
займаються розміщенням капіталу, у вузькому — ті, що здійснюють довгострокові вкладення. Тому комерційні
банки, які в умовах сформованої структури ринку капіталів роблять переважно коротко-та середньострокові
вкладення, можна віднести до інвестиційних інституцій лише у розширеному тлумаченні цього терміна.

Розрізняють два види інвестицій: фінансові та реальні.

Реальні інвестиції - це вкладення капіталу безпосередньо у засоби виробництва та предмети споживання. Тут може
бути використаний також позиковий капітал, у т.ч. кредит банку. У такому разі банк теж стає інвестором.

Фінансовими інвестиціями є вкладення у цінні папери, а також вміщення капіталу в банки. У складі фінансових
інвестицій можна виділити портфельні - вкладення у цінні папери. Окрім названих двох основних видів
інвестицій, існують і т.зв. інтелектуальні інвестиції, що передбачають купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау,
підготовку та перепідготовку персоналу, вкладення у НДДКР.

У країнах із розвинутою корпоративною власністю практично всі довгострокові вкладення здійснюються шляхом
цінних паперів, насамперед акцій. Тому реальні інвестиції належать насамперед до сфери діяльності комерційних
банків.

Останнім часом термін «інвестиція» став синонімом вкладень у цінні папери. Так, наприклад, ділери на ринку
цінних паперів (інвестиційні банки, торгові компанії, фондові доми і т.д.) називаються інвестиційними
ділерами.

Серед інвестиційних інституцій чітко виділяються такі три групи:

І. Інвестиційні інституції, які здійснюють переважно прямі, точніше, спрямовані, інвестиції в обмежене коло
підприємств - холдинги, фінансові групи та фінансові компанії.

Холдингова компанія, як відомо, становить собою головну компанію якої-небудь фінансової імперії, монополії,
яка володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні тією імперією,
яку утворюють ці підприємства разом зі своїми дочірніми і внучатими фірмами. Природно, що холдинг здійснює
інвестування з метою зміцнити у довгостроковій перспективі становище своєї фінансової імперії, монополії,
можливо, відмовляючись при цьому навіть від значних прибутків.

Фінансова група - це, як правило, кілька об'єднань підприємств, пов'язаних в єдине ціле системою взаємної
участі. На відміну від холдингу, фінансова група звичайно не має головної фірми, яка спеціалізується на
управлінні.

Фінансова компанія - це корпорація, що фінансує вибране за певним критерієм визначене, досить вузьке коло
інших корпорацій і не здійснює диверсифікації вкладень, яка властива інвестиційній компанії та іншим подібним
структурам. Як правило, фінансова компанія (на відміну від холдингової) не володіє контрольними пакетами
акцій корпорацій, що нею фінансуються.

Інвестиційні інституції першої групи при інвестуванні дуже рідко використовують фондову біржу, «вуличний»
(позабіржовий) ринок та інших фінансових посередників.

II. Інвестиційні інституції, які здійснюють повсюдні інвестиції, не дотримуючись якогось певного, заздалегідь
обраного набору об'єктів інвестування. Водночас їхній портфель інвестицій достатньо широкий і відносно
стабільний. У цю групу входять інвестиційні компанії, страхові та пенсійні фонди і т.д. Свій капітал вони
формують за рахунок вкладів кінцевих інвесторів (насамперед, дрібних - приватних осіб - та середніх),
вкладаючи його у різноманітні папери, щоб забезпечити певний рівень доходу на капітал.

У широкому розумінні всі інвестиційні інституції другої групи можна назвати інвестиційними компаніями. Проте у
вузькому розумінні слова інвестиційна компанія - це компанія, яка формує свій капітал за рахунок вкладів
дрібних інвесторів на загальних основах і не займається страховою чи ще якоюсь діяльністю. Вкладення у цінні
папери для неї - єдиний вид діяльності.

Інвестиційні компанії можна прокласифікувати за такими ознаками:

за юридичною формою - традиційно під інвестиційною компанією розуміють інвестиційне акціонерне товариство
(формує свій капітал шляхом випуску та продажу акцій), інвестиційна же фірма в іншій формі власності звичайно
називається трастом (вона керує капіталом вкладників за їхньою довіреністю);

за спеціалізацією вкладень інвестиційна компанія може вкладати капітал у різні види цінних паперів
(універсальна інвестиційна компанія) чи надавати перевагу вкладенням в окремий їх вид (bond fund
спеціалізується винятково на вкладеннях в облігації, common stock fund - на вкладеннях в акції і т.д.);
спеціалізація інвестиційної компанії залежить від мети її акціонерів;

за ступенем свободи менеджерів у прийнятті рішень виділяють general management investment company - як
інвестиційну компанію, в якій менеджери мають широку свободу дій стосовно інвестицій, і management investment
company, в якій менеджери мають свободу дій стосовно інвестицій.

«Інвестиційний фонд» є значною мірою синонімом терміна «інвестиційна компанія». Але тут слід врахувати один
момент. Деякі сучасні інвестиційні компанії (на перших етапах розвитку таких компаній було більше) володіють
кількома інвестиційними фондами, що розуміються як набори цінних паперів (портфелі інвестицій), якими
управляють окремі команди менеджерів. У такому разі формується структура, аналогічна структурі холдингу.
Інвестиційний фонд випускає акції й отриманий таким шляхом капітал інвестує у цінні папери. При цьому всі
акції цього інвестиційного фонду чи їх контрольний пакет перебувають у володінні головної інвестиційної
компанії, що називається управляючою. Якщо інвестиційна компанія має лише один портфель інвестицій, то вона
являє собою інвестиційний фонд.

На сучасному етапі розвитку ринку капіталів у країнах Заходу майже всі інвестиційні компанії мають по одному
портфелю інвестицій.

Інвестиційні фонди бувають двох видів: відкриті (взаємні) та закриті. Відкритий інвестиційний фонд постійно
випускає та продає нові акції, скуповуючи при цьому свої акції у всіх охочих продати їх за ринковою ціною.
Згідно з умовами організації такого фонду, інвестори можуть продавати його акції тільки самому фонду. Ринкова
вартість акції відкритого фонду приблизно дорівнює ринковій вартості частини його активів, що припадають на



© 2012-2018 infoworks.com.ua