На сайте infoworks.com.ua можно заказать новые, купить готовые, скачать бесплатные курсовые, рефераты, контрольные работы, дипломы, расчетные задачи, лабораторные по различным предметам.
Для того чтобы получить реферат или другую учебную работу, выберите раздел рефератов либо воспользуйтесь системой поиска рефератов.

Заказать контрольную, реферат, курсовую или дипломную работу...

Тема: «Мікроекономічна модель підприємства» (ID:220)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       9 стр.
Размер в архиве:   109 кб.

Мікроекономічна модель підприємства



Зміст





Вступ


Тема даної курсової роботи – “Мікроекономічна модель підприємства”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю та видами
підприємств, механізмом їх функціонування на мікроекономічному рівні. Також метою написання дипломної роботи є
поглиблення теоретичних і практичних знань з мікроекономіки та економічної теорії, вироблення умінь
застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.

Основним завданням роботи є вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань мікроекономіки.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що фірма - це підприємство, організація, установа,
яка здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку. Будь-яка підприємницька діяльність
здійснюється в певних організаційних формах. Організаційною одиницею підприємництва є фірма. Вибір форми
організації підприємницької діяльності в основному визначається об'єктивними умовами — сферою діяльності,
наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний
вибір, треба знати, з чого можна вибрати. Саме цьому доцільно дослідити які існують види фірм і які
особливості притаманні кожному виду.

Структура курсової роботи наступна: зміст; вступ; основна частина, яка складається з трьох розділів;
висновки; література; додатки.

В роботі розкриті наступні питання: підприємство: його сутність, головні ознаки та особливості. Види фірм та
форми їх організації. Види фірм в Україні.

При написанні роботи автором використовувались Закони України та інші нормативні акти, підручники, монографії,
періодичні видання, аналітичні статті з мікроекономіки, економічної теорії, менеджменту, підприємництва тощо.


1. Сутність та форми мікроекономічного рівня господарювання


Економічна теорія вивчає функціонування економічної системи, насамперед на мікроекономічному,
макроекономічному та глобально-економічному рівнях господарювання.

Мікроекономічний рівень господарювання охоплює, по-перше, економічно відособлені одиниці, такі як об'єднання,
фірми, підприємства, домогосподарства; по-друге, окремі ринки, конкретні ціни і конкретні товари та послуги.

В економіці поняття господарювання досить широке. Це не лише виробництво продуктів (товарів), а й будь-яка
діяльність в економічному, соціальному, правовому, екологічному, територіальному тощо просторі, що обумовлена
взаємовідносинами між: споживачами та продавцем.

Виходячи з цього Мікроекономічний рівень господарювання — це система відносин діяльності мікроекономічних
господарських суб'єктів щодо оптимізації співвідношення попиту та пропозиції.

Ринкова економіка має лише два суб'єкти мікроекономічного рівня господарської діяльності:

домашні господарства (сім'я);

підприємства.[24,c.198]

Першим суб'єктом є домашні господарства (сім'я). З точки зору економіки домашня діяльність належить до
господарювання, де господар не виробляє продукцію (товари), а задовольняє потреби свої і своєї сім'ї через
ринок чи поза ним. За умов домашнього господарювання задоволення своїх потреб обмежено можливостями
господарника (матеріальними та фізичними). Це приводить до необхідності виходу суб'єктів господарської
діяльності за межі домашнього господарювання, що здійснюється двома шляхами:

залученням до домашнього господарювання найманих робітників (постійно, тимчасово чи періодично) за
відповідну платню;

поєднанням функцій домашнього господарника та найманого робітника за відповідну платню.

Такі два шляхи перетворюють домашнє господарювання у діяльність, що економічно відповідає виробничій, тобто у
діяльність недомашнього господарювання. Домашній господарник при наявності платні за свою діяльність
перетворюється у виробника продукції чи послуг, не обмежується домашнім господарюванням і виходить на ринок
(робочої сили, товарів тощо). Отже, з цього випливає, що домашні господарства знаходяться на мікроекономічному
рівні господарювання, проте в ринковій економіці вони розмежовані з іншими суб'єктами господарювання.

Господарювання взагалі необхідне, оскільки задоволення людських потреб обмежене. Якби маса продуктів
(товарів) була необмеженою, то люди лише б споживали їх, не проводячи через господарювання, ринок, заробітну
плату, ціни.

Домашнє господарювання за таких умов опосередковується ринковими відносинами, входить складовою частиною до
ринкової економіки на її мікрорівні. Засоби праці, які використовуються у домашньому господарстві, економічною
наукою не вважаються капіталом. Праця господаря є водночас господарською метою, засобом і фактором
задоволення власних потреб. Самостійна праця господаря в межах домашнього господарювання не формує виробничих
відносин. Проте праця домашнього господаря за винагороду чи самостійна праця підприємця (підприємські
здібності) економічною теорією вважається виробничим фактором на рівні з капіталом і землею.

На основі цих теоретичних понять економічної теорії домашнє господарство — це:

суб'єкт господарювання;

діяльність господаря (членів сім'ї) для задоволення власних потреб (через ринок чи натуральну форму
господарювання);

засоби виробництва, що застосовуються у домашньому господарюванні, — не капітал;

праця — не фактор виробництва;

виробничі відносини не виникають.[24,c.199]

Домашні господарства є суб'єктом ринкових відносин, оскільки, по-перше, їх діяльність на мікроекономічному
рівні в умовах товарного виробництва супроводжується відносинами купівлі-продажу; по-друге, вони беруть
безпосередню участь у процесі нагромадження капіталу. Відбувається це кількома шляхами:

участю домашніх господарств у капіталі підприємств шляхом купівлі акцій. За таких умов домашні господарства
стають акціонерами (своєрідними пайовиками, співвласниками підприємства);

купівлею облігацій підприємств, що фактично є формою надання їм позики за певним відсотком;

відкриттям у банках депозитних вкладів домашніх господарств і за рахунок цих заощаджень наданням кредитів
підприємствам.

Отже, економічний розвиток значною мірою відбувається за рахунок нагромадження грошового капіталу домашніх
господарств (сімей).

За економічною теорією домашнє господарство (сім'я) в межах мікроекономічного рівня господарювання є
самостійним сектором, критерієм якого виступає споживання.

Споживання домашніх господарств (сім'ї) відбувається завдяки доходам. У ринковій економіці доход домашніх
господарств складається з кількох надходжень:

самостійної праці у домашньому господарстві;

залежної праці як найманого робітника — зароблений доход;

майнових доходів — прибутки з відсотків, найму, оренди, ренти, дивідендів, невиплачених зисків, гонорарів
тощо.

Сукупний доход домашніх господарюючих суб'єктів формують ще й так звані трансферні платежі, тобто соціальні
дотації і субсидії на допомогу потребуючим, інвалідам, дітям, старим і хворим, на соціальне забезпечення
тощо.

Оскільки у домашніх господарств сукупний доход складається з різних елементів, які важко контролювати, вони
зобов'язані щорічно подавати податкові декларації до відповідних фінансових органів (скажімо, до Державної
податкової адміністрації в Україні) і на цій основі сплачувати податки. Звичайно для домашніх господарств це
значна сума, якою вони розпоряджаються у певному періоді. Цю суму економісти називають доходом, який перебуває



© 2012-2018 infoworks.com.ua