На сайте infoworks.com.ua можно заказать новые, купить готовые, скачать бесплатные курсовые, рефераты, контрольные работы, дипломы, расчетные задачи, лабораторные по различным предметам.
Для того чтобы получить реферат или другую учебную работу, выберите раздел рефератов либо воспользуйтесь системой поиска рефератов.

Заказать контрольную, реферат, курсовую или дипломную работу...

Тема: «К/Р Соціологія політики» (ID:2539)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   20 кб.

К/Р Соціологія політики




Зміст





1. Проблеми взаємовідносин політики з іншими сферами суспільства



Весь спектр соціологічних питань політики в сучасній теорії настільки важливий, що з'явився термін політична
соціологія. Це великий розділ науки, що поєднує теорії середнього рівня з приводу всього комплексу проблем
політичного життя, політичних відносин, адже політика - це особливий вид регулювання соціального життя.

На певному етапі розвитку суспільства в результаті його диференціації виникає необхідність виділення політики
в особливий вид соціального регулювання. її зміст полягає, головним чином, в узгодженні інтересів різних
соціальних груп, виробленні визначених правил гри, обов'язкових для всіх громадян, контролі за їх виконанням.

Особливість політики як способу регулювання соціальних відносин виражається в тому, що з моменту зародження
вона ґрунтується на основі владних відносин: панування-підпорядкування, управління-виконання. Політична влада,
на відміну від владних відносин у сім'ї, релігійній громаді, неформальному об'єднанні, складається як право
пануючої групи на здійснення загального керівництва і управління суспільством. Саме владні відносини додають
політиці форму соціальної взаємодії людей, що знаходяться в нерівному становищі і включених у політику навіть
поза їх волею[,c.395].

Влада чи близькість до влади є предметом особливих прагнень, джерелом протистояння, боротьби. Адже вона надає
величезні переваги тим, хто нею володіє. Вебер дав таке визначення влади: «Можливість для одного політичного
діяча в даних умовах проводити власну волю, навіть всупереч опору»[,c.395].

Таким чином, сутність політичної соціології - питання про владу. З цих позицій розглядаються політична
свідомість, політична діяльність, політична культура, політична система суспільства, проблеми політичних
партій, політичних лідерів, легітимність влади, політичні системи.

У нашій країні інтерес до політичної соціології з'явився лише з початком перебудови. На Заході існують
численні соціологічні центри, що вивчають ці проблеми. Дослідження політичного життя, соціологічні рейтинги,
прогнози й публікація результатів так само звичні, як традиційні метеозведення погоди. У цій області
спеціалізується велика кількість учених. У Мадридському університеті «Комплутенція» на факультеті політології
і соціології займаються 12,5 тис. студентів.

Головним предметом дослідження для соціології політики є людина, громадянин як суб'єкт політичного життя, його
різні соціально-політичні ролі: виборець, політичний лідер, парламентарій, лобіст, учасник мітингу,
політичного руху тощо.

Ще одна особливість політики - її інституалізований характер. Інституалізація є у всіх сферах життя, але тут
вона розвинута і регламентована стосовно особистості найбільше. Найбільше яскраво це виявляється в державній
машині - основному політичному інституті.



2. Особливості соціально-політичного розвитку сучасної України


Сьогодні Україна вступає в нову фазу розвитку - на державному рівні оголошено намір здійснити масштабну
політичну реформу, спрямовану на формування нової, більш демократичної якості української держави.

Cлід констатувати: демократизм завжди був притаманний українському народові, про що свідчить вся українська
історія, особливо ті періоди розвитку, коли українство мало можливість самостійно будувати власну державу.

Аналіз історії розвитку форм державності українського народу дозволяє визначити демократизм як питому рису
політичної культури українства. Демократична налаштованість політичної культури українського народу є
домінантною у етатистському розвитку українства. Так, спостерігаємо обов'язкову наявність у всіх українських
державних утвореннях певних народоправчих інституцій - органами безпосередньої демократії в Антській державі
були племінні збори, у Київській Русі - віче, в Козацькій республіці - військова рада; представницьку
демократію репрезентувала Центральна Рада УНР після реорганізації 28 червня 1917 р., Українська Національна
Рада в ЗУНР[].

Отже, намагаючись сьогодні розвинути демократичні засади політичного життя, ми маємо вести мову не про
запозичення іноземних моделей, а про повернення до власних національних традицій, які ґрунтуються на яскравих
прикладах української демократії. Усвідомлення того, що демократія притаманна українському народові з
прадавніх часів, дозволить нам більш наполегливо працювати над удосконаленням нашої сучасної політичної
системи, яка мусить увібрати в себе все найкраще, що виробили минулі покоління українства, враховуючи,
безперечно, й сьогоднішні реалії.

У нинішній період побудови української держави першорядного значення набувають проблеми формування
організованого суспільства. Адже держава і суспільство – хоч і самостійні, але взаємопов’язані, взаємозалежні
явища. Щоправда в літературі в більшості випадків говориться про становлення громадянського суспільства. Не
вдаючись глибоко в дискусію з цього питання, зазначимо, що словосполучення “громадянське суспільство” не є
обґрунтованим. Енциклопедичні джерела розуміють суспільство в широкому розумінні як сукупність форм сумісної
діяльності людей, що склалися історично. Тобто визначальною категорією поняття суспільства виступає людина.
Поняття ж “громадянин”, а отже “громадянське” пов’язані з феноменом “держава”.

Звідси випливає, що вислів “громадянське суспільство” означає поєднання до певної міри неоднорідних за змістом
характеристик. У зарубіжній літературі, у зв’язку з цим, для визначення окремої від держави форми
самодіяльності людей нерідко вживають поняття “солідарне суспільство”, “соціально-організоване суспільство”.

Основою суспільства є людина. Власне людина визначає поняття “суспільство”, оскільки без людей суспільство не
може існувати. Разом з входженням у суспільство людина вносить і свою соціально-природну якісність. Тому
зародження та розвиток суспільства є по суті перетворення соціально-природничих начал особи в елементи
суспільної дійсності. Отже, людина в силу народження має певні права, тобто природничі права. Для вираження,
реалізації, захисту своїх прав люди, їх окремі групи об’єднуються. Суспільство виникає і розвивається на
основі необхідності співпраці. Об’єднувальним моментом тут виступає інтерес (моральний, матеріальний,
політичний, професійний, віковий тощо).

Організуючий аспект життєдіяльності людей, таким чином, зароджується на рівні суспільства.

Звідси, як ми вважаємо, соціально-організоване суспільство – це сфера дії приватних (особистих) інтересів,
система суспільних інституцій (об’єднання людей, у тому числі партії, суспільні організації, асоціації, рухи,
товариства, спілки тощо), за посередництвом яких задовольняються різноманітні, обумовлені історичним етапом
розвитку суспільства, інтереси індивідів та їх груп. Соціально-організоване суспільство, таким чином,
ґрунтується на засадах самоорганізації людей. Власне наявність такого суспільства є підгрунтям створення
цивілізованої держави як основної форми організації суспільства. І додамо, що вже на офіційному рівні в
Україні стверджується, що наявність громадянського суспільства є умовою ствердження самої держави. Адже, в
нинішніх умовах суспільство відсторонено від вироблення, а тим більше від здійснення політики. Як наслідок,
поглиблення прірви між людьми і державою. Оптимально організована в суспільстві система є одночасно
передумовою утворення цивілізованого державного механізму, отже між ними існує певна взаємозалежність.
Впливаючи на громадськість, держава в свою чергу піддається її впливу як у процесі формування державних
органів, так і їхньої повсякденної діяльності. Оскільки діяльність громадських об’єднань є важливим напрямом
розвитку демократії, держава не може без них успішно функціонувати і розвиватися. Їхній вплив на державу
виявляється в процесі формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування (через
право висування кандидатів у депутати), контролю за їхньою роботою (участь в організації і заслуховуванні
інформації депутатів перед виборцями) тощо.

Держава виступає однією з форм організації суспільства. Організаційними формами об’єднання народу України є
об’єднання громадян, політичні партії, органи самоорганізації населення. Їх розгалужена система посилює



© 2012-2022 infoworks.com.ua