На сайте infoworks.com.ua можно заказать новые, купить готовые, скачать бесплатные курсовые, рефераты, контрольные работы, дипломы, расчетные задачи, лабораторные по различным предметам.
Для того чтобы получить реферат или другую учебную работу, выберите раздел рефератов либо воспользуйтесь системой поиска рефератов.

Заказать контрольную, реферат, курсовую или дипломную работу...

Тема: «Ранньофеодальна держава “Київська Русь” в ІХ-ХІ ст.ст. н.е.» (ID:2546)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       9 стр.
Размер в архиве:   47 кб.

Міністерство освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки і права





Курсова робота

з курсу “Історія держави і права України ”

з теми: Ранньофеодальна держава “Київська Русь” в ІХ-ХІ ст.ст. н.е.

кафедри загально-юридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму




Студента (ки)

________________________________________________________________________________________________


Науковий керівник

________________________________________________________________



Київ________рік

ПЛАН



ВСТУП




Київська Русь була однією з наймогутніших в Європі держав. Вона здійснювала дипломатичні і торгові зносини з
багатьма країнами Західної Європи і Сходу.

Три століття проіснувала Київська Русь. За цей час відбувалося багато змін, які змінювали її суть. Більшість
вчених виділяють чотири основні періоди існування київської Русі: І період – формування руської державності в
рамках землі полян (VI ст. – 882 р.), II період – розширення Київської Русі за рахунок приєднання інших
слов'янських земель (882 -1093 pp.), III період – початок розпаду Київської Русі (1093 – 1169 pp.), IV період
– руїна та занепад Київської держави (1169 – 1240 pp.).

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами
сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав Європи – Русь. Роль її історичного ядра відіграло Середнє
Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще скіфсько-античних часів. У зв'язку з тим, що центром
нової держави впродовж багатьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала назву Київської Русі.
Широко вживаються і такі назви, як “Давньоруська держава”, “Київська держава”, “Давня Русь”.

Давньоруська держава після її утворення продовжувала розширювати свою територію. За князя Олега (882-912)
були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. Водночас ліквідовувалася залежність радимичів від хазар. За
князя Ігоря (912-945) до Давньоруської держави були приєднані уличі й тиверці, і знову ж древляни, які
відокремилися від Києва після смерті Олега. Князі Святослав (965-972) і Володимир (978-1015) здійснювали
походи у землі в'ятичів. Отже, руйнувалися й зникали старі племінні розмежування та складалася величезна
територія Давньоруської держави. У X ст. вона простягалася вже від південних берегів Ладозького й Онезького
озер до середньої течії Дніпра, а на заході та південному заході — до Карпат, Пруту й пониззя Дунаю.

У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основні етапи. Перший охоплює кінець IX і X ст. Тоді
Київська Русь була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного
ладу. Тут в основному завершувався процес політичного об'єднання Русі, встановлювалися державні кордони,
відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади.

Наприкінці X – у першій половині XI ст. Київська Русь вступила в період свого розквіту. У другій половині XI
ст. спостерігається тенденція до феодальної роздробленості, а наприкінці першої третини XII ст. Давньоруська
держава вступила у другий етап свого розвитку – етап феодальної роздробленості. До періоду феодальної
роздробленості належить початок зародження української, а також російської та білоруської державності.

Завершення процесів формування Давньоруської держави позитивно позначилося на етнічному розвитку
східнослов'янських племен, які поступово формувалися в єдину давньоруську народність, її основу становили
спільна територія, єдина мова й культура, відносно міцні економічні зв'язки.

Упродовж періоду існування Київської Русі давньоруська народність – спільна етнічна основа українців, росіян
і білорусів – розвивалася шляхом подальшої консолідації. Відомий спеціаліст з археології та історії епохи
Київської Русі О.П.Моця, зазначає, що “говорити про українців, росіян чи білорусів у IX—XIII ст. зарано –
вони ними себе тоді не усвідомлювали, називалися “русами”, “русинами”, “русичами»” [4, с.50].

Хронологічна віддаленість періоду Київської Русі від нашої сучасності здатна створити ілюзію, що всі проблеми
і питання, що стояли тоді перед державою і суспільством, були гак або інакше вирішені і для сьогодення вони не
мають скільки-небудь істотної цінності. Ілюзія посилюється ще і тим, що в працях істориків і юристів,
присвячених проблемам Київської Русі, використовується однотипний набір фактів, суджень і джерел, що ніяк не
зв'язаний з проблемами нинішнього часу. Між тим, М.Грушевський довів, що жодне невирішене питання, жодна
нерозв’язана проблема в будь-який галузі людського знання не зникають самі по собі – вони тільки відступають
на задній план і чекають свого вирішення, справляючи гальмуючий вплив на зв'язані із ними галузі життя [1,
с.2]. Тому сьогодні важливо подивитися на минуле суспільної та державної організації по новому, спираючись на
всі досягнення науки. Першим кроком до нового сприймання є систематизація всіх відомостей, що мають
безпосереднє відношення до даної проблематики і вже знайшли відображення у працях сучасних нам вчених і їх
попередників. Це також дасть можливість підготувати базу для більш спеціалізованого аналізу проблем і питань,
вирішення яких давно б дозволило різко прискорити просування держави і суспільства шляхом вдосконалення і
виключити необхідність повторного проходження ряду етапів і ступенів. Важливо врахувати і ту обставину, що з
багатьох проблем і питань, які стосуються Київської Русі, в науці досі немає єдиної думки.

Отже, відсутнє чітке уявлення про основи і уроки східнослов'янської в цілому і української зокрема
державності. Водночас сама схема розвитку держави та права глибокої стародавності позбавляється бажаної
фундаментальності.


РОЗДІЛ 1: Суспільний лад та державний устрій Київської Русі у ХІ – ХІ ст.



1.1. Суспільний лад східних слов’ян у період розвитку феодалізму


Виникнення і розвиток феодалізму виявляються насамперед у формуванні та зростанні феодального землеволодіння.
Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела
початку IX ст. та археологічні пам'ятки. Феодальні відносини розвивалися у Київській Русі нерівномірно. Були
центри, де цей процес відбувався швидше (наприклад, Київська, Галицька, Чернігівська землі), але були й такі,
де він тільки розпочинався (землі в'ятичів, дреговичів). Первісною формою реалізації феодальної земельної
власності було полюддя, в якому у відкритій формі виступають відносини панування та перехід землі у феодальну
власність. Полюддя – процедура об'їзду князями підвладних земель з метою збирання данини; пізніше – подать,
яку їм сплачували.

У IX ст. формується панівний клас феодалів, у який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Формування
великокнязівського домену і доменів окремих князів посилилося у X ст. Князівський домен являв собою маєток,
що належав не державі, а самому князю як феодалу. Класичним прикладом князівського землеволодіння були села
Ольжичі й Будутіно, що належали княгині Ользі. Про значні розміри домену Володимира Святославича свідчить
літопис, в якому йдеться про пожертвування князя Десятинній церкві. Князівське землеволодіння, як і всілякі



© 2012-2019 infoworks.com.ua