КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Рекреаційна географія»
на тему: Бальнеологічні ресурси основа розвитку рекреаційно туристичних систем( на прикладі окремих областей
України)
ЗМІСТ
Вступ
Рекреація — відтворення фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації
полягає у задоволенні усесторонніх потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним
проведенням часу в період дозвілля.
З економічної точки зору рекреація спрямована на відтворення робочої сили, на формування споживчого попиту як
на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює
сферу прикладання праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує
приплив іноземної валюти.
Первинною ланкою рекреаційного комплексу є діючі заклади: санаторії і пансіонати з лікуванням; будинки і
пансіонати відпочинку; санаторії-профілакторії; бази відпочинку; туристські заклади тощо.
У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – що врешті-решт означає здоров’я – є найвищою
соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і
рекреації . Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн,
зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що Україна – одна із держав, в якій вдало поєднуються багаті
природні ресурси, що можуть використовуватися для збереження і покращання здоров‘я населення. Це сприятливий
клімат лісів, лісостепу і степу, гірських і приморських місцевостей, унікальний мікроклімат соляних шахт,
багатий спектр природних мінеральних вод, лікувальні грязі та озокерит.
Багатство природних чинників обумовлює велику кількість різновидів лікувально-оздоровчих методів.
Кліматотерапія як одна із основних лікувальних методик використовується на курортах Криму (Ялти, Алушти,
Феодосії, Євпаторії та інш.) та Карпат (як Прикарпаття, так і Закарпаття). Майже у всіх областях України є
мінеральні води. Найбільш відомі джерела знаходяться на Закарпатті (на Свалявській групі курортів, в курортних
місцевостях Синяк, Усть-Чорна, Шаян та інш.), у Вінницькій (Хмільник), Львівській (Моршин, Немирів,
Любень-Великий, Трускавець), Одеській (Куяльник), Полтавській (Миргород) та Харківській (Березівські
Мінеральні Води) областях. Багаті на лікувальні грязі приморські курорти Одеської області (Куяльник,
Хаджибей), Криму (Саки, Аджиголь), а також курорти у північно-західних областях (Немиров, Черче).
Метою курсової роботи є дослідження бальнеологічних ресурсів як основи розвитку рекреаційно туристичних систем
України.
Згідно мети курсової роботи були визначені такі завдання:
визначити сутність бальнеологічних ресурсів;
навести класифікацію бальнеологічних ресурсів для розвитку рекреаційного господарства;
провести характеристику бальнеологічних ресурсів України взагалі;
провести характеристику бальнеологічних ресурсів України за окремими областями;
визначити методи використання бальнеологічних ресурсів України.
Предметом дослідження є бальнеологічні ресурси України.
Об’єктом дослідження є комплекс бальнеологічних ресурсів Івано-Франківської та Закарпатської областей
України.
Розділ 1. Роль бальнеологічних ресурсів в розвитку рекреаційної діяльності
1.1 Сутність бальнеологічних ресурсів
Бальнеологічний курорт – тип курорту, де як основний лікувальний чинник використовуються природні мінеральні
води. Води можуть застосовуватися зовнішньо (ванни, басейни і інші), для питного лікування, інгаляцій і інших
процедур. Існує декілька різновидів бальнеологічних курортів, в яких поєднуються різні види лікування на
основі бальнеологічних чинників. Бальнеологія так само стара, як і людство. В стародавні часи звернення до
цілющих сил води було звичним і природним. В багатьох районах світу культ джерел зберігся дотепер. Там, де
затвердилася техногенна цивілізація, що б'є з-під землі ключам додали вид декоративних фонтанів, направили їх
в мармурові чаші. Бувати «на водах» стало престижно. Навкруги джерел виросли курортні міста, що стали центрами
світського життя; поряд з лікарнями виникли концертні зали, іподроми і казино [, c.49].
Існує дуже багато визначень, пов'язаних з бальнеологією, але в сукупності вони дають повне визначення цій
ємкій курортній галузі.
Бальнеологія - (від лат. balneum - банити, купання і... логія), розділ медичної науки, що вивчає походження і
фізико-хімічної властивості мінеральних вод, методи їх використання з лікувально-профілактичною метою при
зовнішньому і внутрішньому застосуванні, медичного свідчення і протипоказання до їх застосування. Іноді до
бальнеології неправильно відносять пелотерапію (вчення про лікувальні грязі і грязелікування) і талассотерапію
(вчення про морські купання). По класифікації, прийнятій в СРСР, бальнеологія і бальнеотерапія разом з
кліматотерапією розглядаються як складові частини курортології. Бальнеологію складають бальнеотерапія,
бальнеотехніка, бальнеографія (опис курортів). Бальнеологія тісно пов'язана з іншими дисциплінами:
фізіотерапією, гідрогеологією, метеорологією, фізикою, хімією, біологією, фізіологією, клінічною медициною,
архітектурою і іншими [, c.123].
Мінеральні води діють на організм температурою, хімічним складом, гідростатичним тиском. Крім того, нервові
рецептори піддаються роздратуванню газами (CO2, H2S, NO2 і радіоактивними речовинами (радон)), проникаючими
через шкіру, слизисті оболонки і дихальні шляхи в кров. Мінеральні води при бальнеотерапії застосовують у
вигляді ванн при захворюваннях серцево-судинної системи і інших внутрішніх органів, нервової системи, органів
руху і опори, шкірних захворюваннях.
Бальнеотерапія включає методи лікування, профілактики і відновлення порушених функцій організму природними і
штучно приготованими мінеральними водами на курортах і не курортних умовах.
Лікувальна дія бальнеотерапевтичних процедур заснована головним чином на рефлекторному і гуморальному
механізмах, тобто здійснюється через нервову систему і кров. При зовнішньому застосуванні мінеральні води
надають на рецептори шкіри термальне, хімічне, радіаційне і інші дії, зокрема впливають на механізми
терморегуляцій, підвищують і знижують теплообмін, а відповідно, і рівень окислювально-відновних процесів.
Кожний тип мінеральних вод надає специфічну дію на організм, обумовлене головним чином наявністю в ній так
званих провідних хімічних інгредієнтів.
При зовнішньому застосуванні завдяки хімічній дії на шкіру міняється функціональний стан її рецепторів, цьому
сприяє також вплив тиску на шкіру маси води – різного при різних лікарських методиках - і її температури.
При зовнішньому і внутрішньому застосуванні мінеральних вод істотну роль грають такі чинники, як колір, запах
води, що приймається всередину, а також обстановка, в якому хворому одержує бальнеотерапевтичні процедури [,
c.73].