Тема: «Господарська діяльність: поняття, ознаки, види» (ID:4881)

Заказ 1237802160

Господарська діяльність: поняття, ознаки, види

Зміст

Вступ

Правова регламентація господарської діяльності в наш час – у період переходу до соціально орієнтованої
ринкової економіки – повинна спрямовуватися на закріплення в законодавстві економічно обґрунтованих принципів
її функціонування в умовах конкуренції.

Світовий досвід свідчить, що на саморегулюючий механізм ринку не можна повністю покластися. Він сам по собі не
може забезпечити здорових суспільних відносин і не гарантує довготермінової економічної стабільності. Держава
повинна всіляко підтримувати малий і середній бізнес, забезпечувати громадське взаєморозуміння у справах
справедливого розподілу прибутків, використовуючи такі правові засоби, під впливом яких посилюється
мотиваційне значення тих чи інших цілей господарської діяльності. [18,с.3]

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами
України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими
актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської
діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання,
розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну
спрямованість відповідно до вимог Конституції України утвердити суспільний господарський порядок в економічній
системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України від 16.01.2003 р. розуміється діяльність
суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,
виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарювання означає здійснення економічно значущої діяльності, метою якої є здобуття господарської вигоди,
тобто не тільки одержання прибутку, а й задоволення суспільних потреб. Саме потреби є рушійною силою розвитку
виробництва, збереження і відтворення природних ресурсів.

Процес ведення господарської діяльності, суспільні відносини, що при цьому виникають, потребують правової
регламентації. І хоча втручання держави в цю діяльність законодавством не допускається, така регламентація не
може обмежитися загальною вимогою про те, що використання при її здійсненні будь-ким своєї власності не може
завдавати шкоди правам громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості
землі. [1,ст.41]

1. Поняття і зміст господарської діяльності

Господарська діяльність у чинному законодавстві розуміється як діяльність суб'єктів господарювання у сфері
суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг
вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою
одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може
здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних
умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим
забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та
внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при
безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському кодексі України розуміються відносини, що
складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі
управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та
відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. [2,ст.3]

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір
підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів
підприємництва окремих

організаційних форм визначається Господарським кодексом та іншими законами.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Господарського
кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. [2,ст.45]

Загальними принципами господарювання в Україні є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної
спрямованості;

- економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав
споживачів та безпеки суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових
осіб у господарські відносини. [2,ст.6]

Для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і
соціального розвитку держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:

- державне замовлення; [2,ст.13;4]

- ліцензування, патентування і квотування; [2,ст.14;11;13]

- сертифікація та стандартизація; [2,ст.15;14]

- регулювання цін і тарифів; [15]

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг. [2,ст.17;10;12;16]